Питання приналежності до європейської спільноти для багатьох країн є ключовим напрямком зовнішньої політики. Не є винятком і Турецька Республіка, для якої євроінтеграція – це економічна, соціально-політична і навіть світоглядна проблема, яка зумовила характер більшості процесів в країні протягом останніх десятиліть. Входить Туреччина в Євросоюз в 2024 році чи ні, – питання, що цікавить багатьох.
Туреччина як частина Європи
Роль Європейського Союзу у світовій економіці та політиці сьогодні складно переоцінити. Мало того, що цей симбіоз влади та грошей об’єднує у своїх колах провідних гравців світової арени, він безпосередньо впливає на основні процеси, які ми маємо можливість спостерігати в житті сучасного суспільства.
В силу цих причин стати учасниками ЄС прагне все більше держав, включаючи Туреччину. Це відкриває не тільки нові кордони, але і можливості виходу на нові ринки та активної участі у прийнятті глобальних рішень, які визначають подальшу долю відносин світових держав.
Входить Туреччина в Європу, в територіальному аспекті сумнівів не викликає. Крім того, розглянута держава має членство у таких організаціях:
- Митний Союз з ЄС (1996);
- ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку) (1961);
- ОБСЄ (1971);
- Західноєвропейський Союз (1992);
- Велика індустріальна двадцятка (1999);
- НАТО;
- Регіональна група ООН.
Крім того, досі не розв’язане питання, чи входить Туреччина в ЄС: офіційну заяву про вступ у союз уряд Республіки подало ще 14 квітня 1987 року. Але датою початку розгляду запиту було оголошено лише 3 жовтня 2005 року. На сьогодні країна так і не увійшла до складу учасниць Євросоюзу. Таким чином, можна сказати, що діалог про можливість такої події ведеться вже близько 30 років, а досягнення консенсусу так і не стало реальним.
Які прогнози
Якщо врахувати, що турецька держава відіграє роль своєрідного мосту між Європою та Азією, очевидно, що питання, чи входить Туреччина в Євросоюз, в 2024 році хвилює не тільки місцевий уряд, але й інших гравців на економічній і політичній арені світу.
Думки експертів розділилися на два табори:
- прихильники об’єднання стверджують, що членство Туреччини в ЄС зміцнить становище Європи в ролі потужного геостратегічного гравця, якщо врахувати, що збройні сили Турецької республіки є другими за величиною в Північноатлантичному альянсі. Крім того, такий крок дозволить стабілізувати ситуацію в Східному Середземномор’ї та на Чорному морі, де Туреччина має величезний вплив в економічній і політичній сфері;
- противники євроінтеграції заявляють, що проведена на сьогодні політика президента Ердогана, а також вирішальна роль армії в долі країни несуть загрозу для європейського товариства. Опозиція, на чолі якої опинилися колишній президент Франції Ніколя Саркозі й нинішній канцлер Німеччини Ангела Меркель, впевнені, що законодавство Туреччини ще не готово для такого рішучого кроку, а в самій країні не дотримуються ключових принципів, які очікуються від ліберальної демократії, наприклад, свобода слова.
Цілком очевидним є і той факт, що сьогодні Туреччина не входить в Євросоюз частково із-за потоку мігрантів, який вона стримує на європейських кордонах в рамках двосторонньої угоди з ЄС. Даний договір передбачає розміщення більшої частини біженців на турецькій території в обмін на матеріальну допомогу (3 мільйони євро) і обіцянку реанімувати процес розгляду членства Туреччини в ЄС.
Нескладно припустити, що як тільки країна отримає обіцяне місце рівноправного гравця, весь цей потік з новою силою кинеться в Європу.
Чого можна очікувати найближчим часом? Поки говорити про конструктивний діалог не доводиться. Більш того, у 2015 році глава турецької держави заявив, що його країна вже більше не марить членством в ЄС.
Референдум, який відбувся у Туреччині 16 квітня 2017 року, визначив її політичний устрій. Зокрема, мова йде про розширення прав президента і переформатування держави в президентську республіку.
Таке положення справ не тільки не влаштовує європейських лідерів, але і позбавляє Туреччину останнього шансу на євроінтеграцію.
Візовий режим між ЄС і Туреччиною
Ще один ключовий момент початкових домовленостей з Євросоюзом – візи для громадян Туреччини. Адже в рамках угоди, підписаної між турецьким керівництвом та європейським урядом, було передбачено не тільки виділення грошової допомоги для облаштування біженців, але і перегляд безвізового режиму для громадян.
Враховуючи, що значну частину бюджету країни становлять податки з туристичної сфери, можна сказати, що уряд дуже лояльно ставиться до іноземних туристів, які не лише з радістю прибувають в країну відпочити, але і подумують влаштуватися в ній на більш тривалий період.
А ось питання з в’їздом турецьких громадян на європейську територію виглядає дещо інакше. Щоб потрапити в Шенген, їм необхідно оформити шенгенську візу, а для перетину кордонів країн, які не є підписантами угоди, необхідно оформити національний дозвіл.
Безвізовий режим для Туреччини в Європу сьогодні можна назвати таким же ефемерною подією, як і членство в ЄС. Але якщо кількість прихильників останнього за останні два роки скоротилася з 75 до 20%, то безвіз раніше є актуальним. У своїх останніх заявах президент Ердоган пообіцяв «затопити» Європу біженцями, якщо умови двосторонньої угоди, в якому якраз і прописаний безвізовий режим, не будуть виконані. Але, судячи з останніх подій, європейські чиновники не поспішають з прийняттям такого рішення, посилаючись на вади в турецькому законодавстві.
