Основна ідея при створенні Європейського союзу полягала в організації єдиної платформи для торгового та економічного співробітництва 6 держав без ризику військових дій з боку один одного. Власне Євросоюз закріплений юридично під час підписання Маастрихтського договору вже 12 державами в 1992 році. Країни, що входять в ЄС, незалежні, але при цьому підкоряються спільним законам, які стосуються освіти, медичного обслуговування, пенсійної, судової та інших систем.
Визначення та цілі діяльності Європейського союзу
Євросоюз – це унікальна організація, що інтегрує європейські держави, які підписали договір про вступ, з метою поліпшення життя громадян у всіх сферах суспільного життя.
Цілі діяльності ЄС у різних сферах:
- Права і свободи людини:
- сприяння збереженню миру і добробуту народів;
- забезпечення громадянам свободи, безпеки та законності;
- просування і захист своїх інтересів у відносинах з іншими країнами.
- Економіка:
- створення спільного внутрішнього ринку;
- підтримка здорової конкуренції;
- соціально-орієнтована ринкова економіка;
- сприяння зайнятості населення;
- соціальний прогрес;
- підвищення якості навколишнього природного середовища;
- науково-технічний прогрес.
- Соціальна сфера:
- боротьба з дискримінацією, в тому числі гендерної;
- соціальний захист населення;
- забезпечення справедливості;
- захист прав дітей.
Євросоюз покликаний забезпечити максимальну згуртованість і солідарність країн співдружності в плані економічного розвитку, територіальної організації і соціального порядку.
Країни-учасники ЄС зобов’язані поважати багатство і різноманітність національних культур один одного, а також забезпечувати захист об’єктів загальноєвропейської культурної спадщини.
Перелік країн Євросоюзу на 2024 рік
З моменту підписання Маастрихтського договору йде процес активного розвитку Євросоюзу: збільшується кількість країн-учасниць, вводиться єдина європейська валюта, вносяться зміни в договори. Щоб дізнатися про те, скільки країн ЄС в 2024 році, потрібно проаналізувати кількість країн, які приєдналися до 12 держав ЄС після 1992 року:
- 1995 рік – плюс 3 країни (Австрія, Фінляндія, Швеція);
- 2004 рік – плюс 10 країн (Чехія, Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія, Естонія, Латвія, Литва, Кіпр, Мальта);
- 2007 рік – плюс 2 країни (Болгарія, Румунія);
- 2013 рік – плюс 1 країна (Хорватія).
Таким чином, кількість країн в ЄС у 2024 році становить 27.
Говорячи про те, які країни входять до складу ЄС, крім перерахованих вище, назвемо наступні:
- Німеччина;
- Бельгія;
- Італія;
- Люксембург;
- Нідерланди;
- Франція;
- Данія;
- Ірландія;
- Греція;
- Іспанія;
- Португалія.
На території країн Євросоюзу прийнята стандартизована система законів, створено спільний ринок, скасовано паспортний контроль в межах Шенгенської зони, яка включає також і деякі інші країни Європи, що не входять в ЄС.
Всі країни-члени ЄС зобов’язані погоджувати свої політичні рішення з іншими учасниками союзу. Офіційна валюта Євросоюзу – євро. На сьогодні 19 держав ЄС ввели євро в обіг, утворивши тим самим єдину єврозону.
Економіка Євросоюзу: особливості та принципи функціонування
Економіку Євросоюзу становлять економічні системи всіх країн-учасниць, рівень яких істотно різниться. При цьому більш слабкі держави підтримуються коштом ефективного перерозподілу коштів і ресурсів між країнами. Це відбувається через загальну скарбницю, в яку кожна держава вносить свою частку коштів в залежності від обсягу внутрішнього валового продукту (ВВП). Така політика – один з головних принципів функціонування ЄС.
З одного боку, така координація економіки сприяє соціальній інтеграції на ринку праці, запобігає безробіття, усуває регіональний дисбаланс в Євросоюзі, з іншого – може призводити до загострення і взаємних звинувачень країн-донорів і реципієнтів.
Так, найбільш розвинені країни-донори ЄС, тобто які вклали в казну більше коштів, ніж звідти отримали, у 2015 році стали Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Швеція, Данія, Австрія та Кіпр. Ці країни були незадоволені тим, що нові учасники Союзу фактично живуть за їх рахунок. Цей факт, а також збільшення дешевої робочої сили, що прибуває з країн Східної Європи, стало однією з головних причин Великобританії вийти зі складу ЄС.
Вихід Великобританії з ЄС
Brexit (від двох слів: Br – Britain – Британія, exit – вихід), який був активований Великобританією під час референдуму щодо членства країни в Європейському союзі у 2016 році, очікується у 2019-2020 роках. Два роки відведено на перехідний період, тому в 2024 році Британія все ще числиться активним членом ЄС.
Можливі наслідки Brexit
З-за обмежень у свободі переміщення і торгівлі після виходу Великобританії з ЄС буде завдано шкоди британському фінансовому сектору. Прогнозовані причини цього: проблеми в турбізнесі та відтік кваліфікованих кадрів. Результатом Brexit також може стати значне зниження доходів працюючого населення – на думку експертів, втрати британських сімей складуть майже півтори тисячі євро щорічно.
Ще один можливий наслідок Brexit – відділення Шотландії від Великобританії. Як відомо, ще у 2014 році шотландці підняли питання про вихід зі складу Британії, причому голоси за і проти розділилися тоді майже порівну – 44,7 % і 55,3 % відповідно. А оскільки Шотландія, на відміну від Англії, має намір залишатися в ЄС, то Brexit, можливо, форсує процес отримання нею незалежності.
Причини та наслідки референдуму в Каталонії
Головна причина сучасного сепаратизму в Каталонії, в одному з найбагатших і розвинутих регіонів Іспанії, криється у невдоволенні місцевого уряду і населення розподілом коштів державного бюджету. Заковика полягає в тому, що Каталонія платить в загальну скарбницю країни значно більше, ніж отримує назад.
1 жовтня 2017 року владою Каталонії був організований і проведений референдум про вихід Каталонії зі складу Іспанії. Однак владою країни ця процедура була визнана незаконною. Попри дії іспанської поліції, спрямовані на блокування голосування, опитування все ж відбулися. Проголосувати вдалося 43 % виборцям, з них 90,2 були за від’єднання, а 7,8 % – проти.
Офіційного визнання результатів референдуму владою Іспанії так і не відбулося. Натомість, чинний на той момент парламент Каталонії був розпущений, а на грудень призначені дострокові парламентські вибори.
Копенгагенські критерії вступу до ЄС
Вступ в Європейський союз доступно не для всіх країн. Розраховувати на членство в ЄС можуть тільки держави, чітко відповідні Копенгагенським критеріям, прийнятим у 1993 році на засіданні ЄС у Копенгагені. Так, всередині країни-претенденти повинні:
- Дотримуватися принципів демократичної правової держави.
- Присутня ринкова економіка, здатна конкурувати на європейському ринку.
- Визнаються правила і стандарти Євросоюзу.
З країною-кандидатом на вступ до ЄС проводяться переговори, потім перевірки на відповідність вищевказаним критеріям. На підставі ретельного аналізу даних приймається рішення про можливість (або неможливість) членства в Союзі.
Країни, що претендують на вступ у Євросоюз
Серед охочих вступити в ЄС не тільки розвинені держави, але і країни з економіками, що розвиваються. В 2024 році визначено такі офіційні країни-кандидати на вступ до ЄС:
- Туреччина – заявка з 1987 року.
- Македонія – 2004.
- Чорногорія – 2008 рік.
- Албанія – 2009.
- Сербія – 2009 рік.
- Україна – 2022.
Переговори про приєднання вже ведуться з трьома з цих країн – Туреччиною, Чорногорією і Сербією. Всі кандидати, крім Туреччини, підписали угоду про асоціацію, що зазвичай передує вступу до ЄС.
У 2009 році заявка на членство була подана Ісландією, але у 2013 році переговори були заморожені. Особливий інтерес до вступу в ЄС виявляють також всі 6 країн Східного партнерства, однак, на даний момент з різних причин вони не розглядаються союзом в якості серйозних претендентів.
