Кримінальні новини про переселенців стали все частіше з’являтися в європейських зведеннях: мігранти в Європі асоціюються зі зростанням злочинності та стурбованістю корінних мешканців держав. Які причини міграції та що впливає на ступінь її інтенсивності як явища міжнародного масштабу?
Що таке міграція
Міграція є об’єктом вивчення фахівців різного профілю – психологів, демографів та соціологів. Це слово має латинські корені: migratio перекладається як «переселення». З цього визначення закономірно виникає питання, що таке імміграція та еміграція.
Відповідь на нього можна сформулювати так:
- імміграція – приїзд іноземців на нову територію;
- еміграція – виїзд громадянин держави за її межі з метою зміни місця проживання.
Наведемо приклад. Якийсь пан Блек виїхав з Великобританії та отримав дозвіл на постійне проживання в Німеччині. Оформивши папери й сівши в літак, чоловік отримав статус мігранта – людини, що покинула батьківщину, щоб жити в іншій державі. Пан Блек емігрував з Великобританії та став щодо Німеччини іммігрантом.
Види міграції та її причини
Види міграції населення встановлюються на базі певних критеріїв. Так, за тривалістю міграція може бути:
- постійною. Цей вид міграції супроводжується зміною постійного місця проживання;
- тимчасовою. Вона, у свою чергу, поділяється на:
- епізодичну. Пов’язана, як правило, з відвідинами разових заходів, відрядженнями та туризмом в інші регіони;
- маятникову. Найчастіше виконується з метою торгівлі. Люди переміщаються в сусідні країни, міста і регіони з метою продати або придбати товари;
- сезонну. Причини міграції даного виду криються в особливостях ведення трудової діяльності. При настанні певної пори року люди з однієї країни їдуть на заробітки в іншу.
Якщо взяти в якості критерію правовий статус, міграція буває:
-
- легальною.
- нелегальною. Міграція даного виду має негативний характер. Вона стимулює демпінг зарплати, зростання тіньової економіки.
За характером перетину державних кордонів виділяють:
- внутрішню міграцію (переміщення громадян у межах території однієї країни);
- зовнішню міграцію – територіальне переміщення людей, пов’язане з перетинанням зовнішніх державних кордонів.
Причини, що викликали європейську міграційну кризу
Проблема міграції в Європі у 2019 році загострюється збройних зіткнень в Сирії, безперервним насильством в Іраку та Афганістані, бідністю в Косово. Значну частину складають також біженці з економічно занедбаних країн Південно-Східної Азії та Центральної Африки.
Існує також ще один важливий фактор. Криза мігрантів в Європі зумовлена прийняттям у ЄС стратегії, спрямованої на безоплатне надання допомоги людям. Ба більше: влада держав Євросоюзу, керуючись принципом толерантності, прагнуть надавати підтримку людям, які рятуються від насильства і війни, нерідко на шкоду власним громадянам.
Замість пошуків роботи в новій країні багато мігрантів стають на шлях соціального утриманства. Це призвело до того, що ставлення до них корінного населення стало негативним.
Скільки мігрантів шукає притулку в країнах Європи
За оцінкою експертів ООН, кількість міжнародних мігрантів у 2017 році склало 258 млн. осіб.
- в Азії – 106 млн;
- в Європі – 61 млн;
- в країнах Карибського басейну та Латинської Америки – 38 млн;
- в Африці – 36 млн;
- у Північній Америці – 4 млн;
- в Океанії – 2 млн.
Як розселилися мігранти в ЄС (дані наведені станом на середину 2017 року).
| Країна | Кількість іммігрантів, млн осіб. |
|---|---|
| Німеччина | 12.2 |
| Великобританія | 8.8 |
| Франція | 7.9 |
| Іспанія | 5.9 |
| Італія | 5.8 |
Для порівняння: в Австрії кількість іммігрантів у 2017 році збільшилася на 44 630 людей і зараз досягла позначки майже 700 000 (близько 9 % від загальної чисельності населення)
Офіційний представник МОМ на брифінгу в Женеві озвучив такі дані: Італія прийняла понад 119 000 переселенців, Греція – понад 29 000, Іспанія – більш як 21 000. Найменше число мігрантів у Європі у 2017 прийняв Кіпр – 2000 осіб. Проте у 2019 році потік біженців скоротився більш ніж учетверо, склавши 80 602 людини
Правові норми міграційних процесів
Слід зазначити, що процеси міграції мають істотний вплив на перспективи розвитку європейської політики. Зумовлено це такими негативними явищами демографічного характеру:
- старінням населення;
- невисоким показником народжуваності.
Дані чинники ведуть до скорочення чисельності економічно активного населення Європи. Здавалося б, приплив нових працівників можна тільки вітати. Однак криза мігрантів в ЄС призвела до того, що політика країн альянсу в цій сфері стала на захист національного трудового ринку шляхом обмеження припливу іноземної робочої сили.
Формувався вільний простір для переміщення людей в кілька етапів. Перерахуємо їх.
- Римський договір від 1957 року про створення Європейського економічного співтовариства.
- Шенгенський договір. Був підписаний у червні 1985 року Німеччиною, Францією, Люксембургом, Нідерландами та Бельгією. Набув чинності в березні 1995 року. А в травні 1999 року цей договір був заміщений Шенгенським законодавством Євросоюзу. Зараз його дія поширюється на 22 країни-члена ЄС та 4 держави, не значаться в альянсі – Норвегію, Швейцарію, Ліхтенштейн та Ісландію.
Існують країни Євросоюзу, що не входять в Шенгенську зону. Це Румунія, Болгарія, Кіпр, Хорватія, Великобританія, Ірландія та Норвегія. Де–факто в Шенген включені Сан-Марино, Монако і Ватикан.
Шляхи та перспективи вирішення міграційної кризи
Експерти вбачають наступні варіанти вирішення міграційної кризи в Європі:
- Відновлення контролю всередині кордонів Євросоюзу. Таку міру зменшення припливу мігрантів застосовують 8 країн-членів Шенгенської зони. Угорщина, бувши основною транзитною державою, що лежить на шляху переселенців у країни ЄС, будує на кордоні з Сербією та Хорватією паркани. У Болгарії на противагу поліції з’явилися нелегальні так звані народні дружини, які займаються виявленням мігрантів. Збільшення припливу переселенців стало одним з ключових чинників в ухваленні Великобританією рішення про вихід з Євросоюзу.
- Створення за межами Європейського Співтовариства таборів для розміщення переселенців. Угоду Євросоюзу і Туреччини про депортацію біженців. У 2015 році після вступу в силу договору про висилку в Туреччину мігрантів з Греції Туреччина отримала від ЄС 3 млрд євро на облаштування та утримання таборів для цих осіб. Однак переселенці з Африки продовжують проникати на Апенніни по морю. Туреччина вимагає збільшення фінансування Євросоюзом утримання на своїй території таборів для сирійських біженців. Інший варіант – створення таборів для переселенців в країнах Африки. Орієнтовна сума витрат становить 20 млрд євро.
- Довгострокові заходи. Мова йде про стабілізацію рівня життя населення держав Близького Сходу та Африки Для цього пропонується застосувати два методи. Перший – поширити політику обмеження народжуваності. Другий – підвищити рівень освіти жінок, що проживають в цих країнах.
Висновок
Аналізуючи вищесказане, можна зробити кілька висновків. Зокрема, держави Євросоюзу в даний час зіткнулися з міграційним кризою, від вирішення якого залежить доля альянсу. Для реалізації короткострокових та довгострокових заходів потрібно розробити стратегію, яка влаштує всі країни співтовариства.
