Нещодавно надійшло запитання: чи повинен роботодавець надавати іноземному працівнику договір у 2024 році з перекладом на його рідну мову? Питання надійшло від громадянина України і, на перший погляд, мало очевидну відповідь – перебуваєте в Польщі, підписуйте документи польською, а не знання мови, мовляв, ваша проблема. Однак така відповідь викликала несхвалення у юристів, і привила до досить емоційної, але плідної дискусії в нашій редакції. Оскільки питання виявилося досить цікавим, ми вирішили розібрати його детально у спеціальному матеріалі.
Суть питання
З одного простого, на перший погляд, питання, виявилося, випливає відразу кілька досить складних і не завжди однозначних тим. Основні відповіді, на які повинні бути отримані роз’яснення, сформульовані так:
- Чи зобов’язаний роботодавець надавати іноземцю договір на його рідній мові?
- Буде мати юридичну силу документ, що складений не на польську?
- До яких ще документів можуть відноситися дані норми?
Саме відповідям на ці три головних питання і присвячуємо цей розгляд. Подивимося на питання і через призму типу договору – до всіх чи документів належать дані правила, або умова про праце і тут має привілеї над договорами цивільно-правового формату.
Які законодавчі норми застосовуються
Відразу скажемо, трудовий кодекс тут непридатний – в положеннях цього нормативно-правового акта немає прямих регулювань цікавить питання.
Три основні закони, до яких будемо вдаватися для розгляду:
- Закон про польську мову (Ustawа o języku polskim).
- Закон про ринок праці (Ustawа o promocji zatrudnienia i instytucjach rynku pracy).
- Цивільний кодекс РП (Kodeks cywilny Polski).
При цьому кожен з НПА буде регулювати свій сектор проблематики, а деякі відповіді доведеться виводити з сукупності їх норм.
Про що говорить Закон про мову
Стаття 7 цього закону встановлює, що в області трудового права (prawa pracy) повинен використовуватися польська мова, якщо на момент підписання договору (повинні виконуватися відразу обидва умови):
- Місцем проживання (miejsce zamieszkania) працівника є Польща.
- Договір використовується на території РП.
Згідно зі ст. 75 Цивільного кодексу Польщі, місцем проживання є населений пункт, в якому фізична особа перебуває з наміром постійного перебування (przebywa z zamiarem stałego pobytu). Цей параметр не варто плутати з реєстрацією або тимчасовим перебуванням. З цього випливає, що норма про обов’язкове використання в документах польської мови не відноситься до іноземців, які не мають картами сталего побиту або картками довгострокових резидентів ЄС.
Це не означає, що у власників КСП або «довгострокових резидентів» ні своїх прав, але до них ми повернемося пізніше. Поки продовжимо розгляд питання за іноземцям інших статусів.
Ми також акцентували увагу на термін «трудове право» в статті 7, що по визначенню говорить про застосування її лише до умовам про праце (нагадаємо, що умова злеценя і умова про дзело регулюються Цивільним кодексом), проте цивільно-правові договори так само мають свої можливості, про які поговоримо нижче.
Одночасно із зазначеним, стаття 8 того ж Закону про мову встановлює:
- Для громадян Польщі (п. 1а ст. 8) допустимо мати договір іноземною мовою, але це повинен бути точний переклад польського варіанту. Тобто польський примірник, по-перше, має бути, а по-друге, у випадках спорів буде мати перевагу.
- Для іноземців (п. 1b ст. 8) можливе складання трудового договору (у польському варіанті — mogą być sporządzone / можуть бути складені), а також інших документів, що випливають з трудового права, мовою зрозумілою іноземцю, за його запитом. При цьому, така особа перед складанням договору повинно бути повідомлено про можливість мати договір на польській.
З громадянами все досить ясно – захотів договір іноземною мовою, домовляйся з контрагентом і підписуй. Але знай, що польська, у разі невірного перекладу, буде головувати.
Що стосується іноземців, подивимося на виділені місця:
- Складання (підписання) договору (та інших документів) іноземною мовою можливо, тобто не є обов’язковим і здійснюється виключно в разі відповідної домовленості між працівником і роботодавцем.
- Сама така домовленість можлива тільки за запитом іноземця, тобто за замовчуванням не передбачається, але на вимогу питання має бути розглянуто.
- Мовою договору може бути будь-яка іноземна щодо польської, а не обов’язково офіційну мову держави, громадянином якої є іноземець. Тобто не обов’язково українцю отримувати договір на українському, а білорусу на білоруському. Це цілком можуть бути й російська або англійська мови, і будь-який інший.
Знову виникає юридична невизначеність з власниками КСП і довгострокового резидентства. За сьомою статті, вони зобов’язані мати польський договір, по восьмий, можуть домовитися і про умове про праце на інших мовах. Однак на практиці до даних особам частіше застосовують норми громадян. При цьому, питання не є гострим, оскільки власники цих документів, як правило, знають польську достатньо для добре, що підтверджувалося при отриманні карток.
Ще одне питання, що випливає з формулювань, що це «інші документи, передбачувані по трудовому праву». Насправді мова може йти виключно про довідці про роботу (Świadectwo pracy) – обов’язкове документі, одержуваному при звільненні, т. до. у колективних договорів і інших документів існують окремі норми регулювання.
Норми Закону про ринок праці
Відразу підкреслимо, все, про що говорилося в законі про мову, відноситься до моменту складання та підписання договору з роботодавцем, тобто до офіційного документа, на підставі якого виконується робота. Норми Закону про ринок праці регулюють необхідність ознайомлення іноземця з умовами договору, який пізніше може бути підписаний іншою мовою.
Загальна норма така: перед підписанням договору роботодавець зобов’язаний надати іноземцю переклад договору на зрозумілу йому мову. Це в рівній мірі відноситься як до прямих роботодавців (п. 3 ч. 1 ст. 88h Закону), так і до агентств праці (ч. 4 ст. 85 Закону).
Тобто мова йде вже не про підписаному документі, а про якийсь ознайомлення, одночасно не вказано на можливість домовитися з цього приводу, а про прямий обов’язок роботодавця надати переклад. Зверніть увагу, що і тут мова йде не про державний мовою країни, звідки приїхав іноземець, а про зрозумілій йому.
Ще один нюанс. У Законі про ринок праці немає прямих відсилань до типу договору, зазначена просто «umowa». Це дає деякими джерелами можливість помилково трактувати норми, поширюючи їх на договори цивільно-правової форми. На жаль, це не так. Сам Закон є складовою частиною трудового законодавства, а воно регулює тільки umowy o pracę.
Яку юридичну силу має ознайомлювальний примірник договору
Цей момент обов’язково потребує пояснення. Що дає таке ознайомлення з договором на мові зрозумілій іноземцю? Відразу скажемо, закони ніяких додаткових роз’яснень не дають – роботодавець зобов’язаний ознайомити, і все.
Але певну юридичну логіку можна вивести і з наявних норм:
- Якщо потрібно ознайомлення зрозумілою іноземцю мовою, то про те, яким повинен бути цей мову, працівник повинен повідомити роботодавцю.
- Якщо ознайомлення потрібно, отже, знання польської в іноземця недостатнє, і роботодавець повинен гарантувати, що переклад та польський оригінал ідентичні.
- Оригіналом договору однозначно є польський підписаний варіант (якщо він складається).
- Однак, якщо в процесі роботи виявляться розбіжності в оригіналі і перекладі, то в суді працівник буде пред’являти документ, який йому надавався для ознайомлення (переклад).
- Просто аркуш з текстом навряд чи буде прийнятий судом як доказ, при наявності підписаного польського варіанту.
З цього випливає, що переклад повинен бути якимось чином завірений. Це не є обов’язком роботодавця за законом, але тільки такий варіант дасть захист іноземному працівнику в разі розбіжностей.
Потрібно зазначити, що норми Закону про мови та Закону про ринок праці не суперечать один одному, і не виключають одні інших. Цілком можуть використовуватися два параметри одночасно. Наприклад, якщо договір підписується на мові, зрозумілій іноземцю, то ознайомлювальний переклад не потрібно. Якщо ж підписується договір на польській, а іноземець заявив про необхідність ознайомчого перекладу, то на такому ознайомленні потрібно отримати підпис роботодавця, з зазначенням на ідентичність цього тексту і тексту контракту. При відсутності розбіжностей пред’являти кому б то не було переклад необов’язково.
Цивільно-правові договори
Отже, все описане вище, відноситься виключно до умовам про праце. Як же йдуть справи з цивільно-правовими договорами, і в першу чергу з популярною умовой злеценя?
Щоб розібратися з цим питанням для початку необхідно визначити, а чи можливо в даних умовах висновок умови злеценz. За посиланням буде наш детальний розгляд зазначеної теми і, якщо при перевірці виявиться неможливим укладення цивільно-правового договору, необхідно підписувати умову про праце, і використовувати перераховані вище норми.
У випадках, якщо такий вид контракту доступний, треба звертатися до норм Цивільного кодексу Польщі: розділ ГК РП, присвячений умовам злеценя (ст. 734 – 751 цивільного Кодексу), взагалі не встановлює форми договору. З цього випливає будь-яка можлива (що не суперечить законодавству) форма, в т. ч. і будь-яка мова договору.
Проте будь-який договір, згідно з положеннями ст. 65 ГК РП, це обопільне заява сторін, чиї умови були узгоджені. Відповідно і мова договору повинен бути результатом такого узгодження – про якою мовою домовилися, на такому і підписали. Ніхто не вправі встановлювати мовні норми такого контракту в односторонньому порядку.
Двомовні договори цивільного-правового формату
Не виключені і варіанти підписання контракту декількома мовами, якщо така домовленість. Який з варіантів буде мати перевагу в суді при наявності протиріч?
За замовчуванням, польська (якщо він один з мов складання), але сторони мають право вписувати умови, що призначають головним будь підписаних варіантів. Це, знову ж таки, є результатом домовленостей.
Чи може іноземець вимагати перекладу договору
Розглянемо це питання на підставі всього сказаного вище, і тим самим підведемо підсумок нашого розгляду.
За умове злеценя. За всіма типами договорів цивільного-правового типу, іноземець не може вимагати ні перекладу договору, ні його підписання на зрозумілій йому мові. Але про це можна домовитися з роботодавцем. Складений в такій формі договір буде законним. Якщо досягти домовленості не вдалося, є тільки одна міра – не підписувати такий договір. Інших законних методів впливу на роботодавця не існує.
За умове про праце. Підписати договір не польською мовою працівник-іноземець і роботодавець можуть. Іноземець вправі заявити про бажання такого формату документа, але виконання цього залежить тільки від взаємної домовленості. Відмова роботодавця не призведе до санкцій проти нього.
Інша справа переклад тексту трудового договору перед його підписанням. Іноземець має право вимагати такий переклад, а роботодавець зобов’язаний його надати. Відмова може бути розцінений як порушення норм трудового законодавства.
Чи варто підписувати договір тільки не на польській
Як вже з’ясували, в деяких умовах законна така можливість є. Варто нею користуватися? Уявімо гіпотетичну перевірку іноземців. На підприємстві з’являється, наприклад, Трудова інспекція разом зі Стражем граничним для контролю заробітчан на предмет законного перебування та легальної роботи.
Паспорт, віза, дозвіл на роботу – все перевіряється за звичайною схемою. Але от приходить час перевірити трудовий договір, а він, наприклад, українською. Шанс того, що інспектор добре знайомий з цією мовою, мізерно малий. Отже, договір буде вилучено для більш ретельної перевірки, буде замовлено його переклад (за який навряд чи буде платити PIP), тобто перевірка буде ускладнено і розтягнуто за часом.
Все це говорить про одне – навіть маючи договір зрозумілою іноземцю мовою, краще примірник, який зберігається у роботодавця, підписувати польською.
